Ctrl C, Ctrl V. Конча-Заспа.

Авторська стаття заступника голови Національного екологічного центру України Олексія Василюка



    Всі знають, що таке Конча-Заспа.
    Тепер під цією географічною назвою мають на увазі зону «елітних» маєтків в районі південної межі Києва. А ще 10 років тому цей топонім називав прекрасну заплаву Дніпра між озерами Конча і Заспа. Вісімдесятьма роками раніше тут був перший в царській Росії, а згодом і перший у Радянській Україні, природний заповідник - Конча-Заспа. Колись цю територію визнали найціннішим куточком природи в країні. Тепер в бібліотеках можна знайти антикварний журнал колишнього заповідника.


    Сьогодні значна частина Конча-Заспи забудована. Останні її залишки тепер перебувають під охороною ландшафтного заказника «Острів Жуків» (який міська рада також поспішає роздати). Але зараз мова не про це. Є велика загроза того, що слово «Конча-Заспа» скоро перестане бути топонімом, а буде позначати явище незаконного гідронамиву та забудови природної заплави річки.


    У законодавстві ви ніде не знайдете слова «гідронамив». Це жаргон, який тепер прижився у нашій мові. Воно означає складний технологічний процес розпушування піску в руслі річки або на дні озера, всмоктування його разом з водою за допомогою спеціального пристрою (земснаряду), і відсипання на березі водойми. Вода стікає, а пісок залишається. Гідронамив роблять для того, щоб штучно підняти рівень земельних ділянок до відміток, що запобігають підтопленням (як правило, це не менше 4-6 метрів). Намивають пісок лише там, де майбутній будинок і двір може затопити. Там де їх не затопить - не намивають. Де не збираються будувати - теж не намивають. Тому гідронамив - це ознака підготовки до будівництва.


    І тут все стає зрозуміло. Затопити може тільки на болоті, острові або в заплаві річки - території, в межах якої навесні розливаються паводкові води. Але якщо ми звернемося до Водного Кодексу України, побачимо, що на цих ділянках будівництво заборонено в принципі. Відповідно, якщо ми стикаємося з гідронамивом території - стає ясно, що ми маємо справу з порушенням законодавства.


    Але, як я вже сказав, в законодавстві немає слова «гідронамив», а, відповідно, цей процес не є незаконним. Причина в тому, що таке явище не було поширене аж до початку 2000-х, фактично - до часу, коли закінчилося формування природоохоронного законодавства.


    "Розчищення русла", "поглиблення дна" - так називають гідронамив у документах. Фактично виходить так: суспільство (скажімо, дачний кооператив) всіма правдами та неправдами отримує земельну ділянку в заплаві річки. На наступному етапі ця структура отримує дозвіл на хтозна-навіщо йому потрібне розчищення русла річки у конкретному місці, яке може знаходитись у декількох кілометрах від його ділянки. Наймає земснаряд, і той починає черпати пісок з русла. А оскільки у кооперативі поруч є ділянка, то пісок, буцімто, тимчасово складують на ньому, насправді намиваючи ділянку до рівня, необхідного для його забудови. Залишимо без відповіді, для чого дачному кооперативу розчищати русло річки у кілометровому віддаленні від своєї ділянки.


    Більш важливим є те, що пісок використовується для інженерної підготовки земельної ділянки під забудову, тому він є будівельним матеріалом. Але роботи проходять, як «розчищення русла», в якому пісок є лише побічним продуктом технологічного процесу. Звичайно, за видобуток корисних копалин ніхто державі не платить, а значить, весь гідронамивний пісок - крадений у держави. Останні 5 років ми намагалися підняти цю тему, та все марно. Хоча вартість незаконно використаного для гідронамиву всієї Конча-Заспи піску на сьогодні становить майже 2 мільярди гривень.


    Іноді гідронамив, коли його роблять зухвало у самого русла, називають «зміцненням берега». Зміцнення чим - піском? І як би смішно це не звучало, на даний момент йде узгодження такого «зміцнення» вздовж всієї річки Десна у Київській області.


   В урядових та парламентських коридорах вже більше року бродить самотній законопроект, згідно з яким гідронамив повинен був отримати власну статтю в законодавстві. І не скрізь, а відразу в Кримінальному Кодексі. Проте, хто ж буде пиляти гілку, на якій сидить? Справжні реалії направляють цей прекрасний законопроект у забуття.


    Сьогодні нас найбільше хвилює те, щоб в України не з'явилися нові «Конча-Заспи». А загроза така дійсно є.
    Одним з найцінніших куточків країни тепер є саме русло Десни. Після освоєння більшої частини всього нашого континенту, Десна залишилася найбільшою річкою Європи, що зберегла заплаву у природному стані. Сьогодні в рамках всієї заплави Десни планується створення національного природного парку «Подесіння», який цілком може стати найбільшим національним природним парком України та Європи. Необхідність його створення передбачена Указом Президента України від 1 грудня 2008.


    Проте вся заплава річки розпайована. У цьому немає нічого дивного, адже ця територія є колишніми колгоспними пасовищами. У принципі, нічого страшного. Такі землі цілком можуть входити в національний парк, оскільки його створення не потребує вилучення земельних ділянок та зміну їх цільового призначення. Чиї вони були - того й залишаться. Косили, пасли - косіть і пасіть.


   Проте в реальності, незважаючи на суворі обмеження земельного законодавства, багато селян продали паї. Тепер на картах сільських землевпорядників виникла маса хаотичних багатокутників - на берегах Десни. Читаємо підписи: «ТОВ Світла Нива», ТОВ «Щедра косовиця», «ТОВ Первоцвіт-2007» ... і багато інших благозвучних назв. За кожним з них криються декілька гектарів заплави Десни і недобрі наміри побудувати під продаж котеджне містечко. Не вірите?
    Відкриваємо журнали з нерухомості. Читаємо «Шукаю партнера для освоєння 800 га біля Десни. Оксана», «Продається ділянка 2 га на острові на Десні. Міст уже побудований. $70000». Коли дзвонимо - кажуть, що ми помилилися номером.
    Приїжджаємо на заливні деснянські луки. Після декількох хвилин блукання заплутаними шляхами, знаходимо правильно вбиті дерев'яні кілочки, які відзначають кордону невідомої нам земельної ділянки, до якої входить кілька гектарів луків і невелике озеро. На багатьох ділянках кілочки вже знищені невідомими нам панами.


    Все це означає, що найближчим часом Десна, остання велика річка нашого континенту, що збереглася, джерело питного водопостачання Києва, може перетворитися на другу «Конча-Заспу». І статися це може набагато швидше, ніж кожен з нас може собі уявити. Вже сьогодні, в кілометрі від Київського водозабору розпочався гідронамив земельної ділянки ТОВ «Первоцвіт-2007». Нам про це повідомляють стривожені місцеві жителі. Пишемо десяток скарг до контролюючих органів та установ, які повинні були узгодити роботи. Всі дружно відповідають, щоб ми не переживали: нічого не погоджували. Міністерство охорони здоров'я навіть обурюється, що ми звернулися не за адресою. І тільки з листа прокуратури дізнаємося, що перевірити законність землевідведення неможливо, тому документація вилучена ... на виконання постанови самої прокуратури.


   Таким чином, перша тривожна ластівка появи другої «Конча-Заспи» на Десні вже є. Чи зможемо ми зупинити це? Швидше зможемо запитати, чому на сьогодні це хвилює лише кілька громадських організацій, хоч воду з Десни п'ють кілька мільйонів чоловік. І кожному з них (нас) стаття 50 Конституції України гарантує безпечне для здоров'я і життя середовище.
    У це поняття входить і питна вода. Сьогодні до цієї води доданий збаламучений земснарядом мул. Незабаром у річку будуть спущені каналізаційні стоки новобудов. Столична влада та комунальні підприємства поки що з цього приводу не переживають, але більш дивно, що до цих пір мовчать самі кияни.

Автор: Олексій Василюк, Національний екологічний центр України

 

Джерело:  КиевVlast




Создан 04 ноя 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Погода в Києві Курс євро Курс долара free counters